Пам’ятники Києва
Пам’ятник Андрію Малишку
- 📋 Дата будівництва – 1710–1720 роки
- 📋 Архітектурний стиль – українське бароко
- 📋 Вид пам’ятки – пам’ятка архітектури національного значення
- 📋 Адреса – Чернігівська область, Прилуцький район, місто Прилуки, Галаганівська вулиця
- 📋 Приналежність – Російська православна церква в Україні
Встановлення пам’ятника
Пам’ятник Андрію Малишку встановили в 2016 році на території парку Андрія Малишка. Автори роботи – скульптор Роман Захарчук і архітектор Леонід Малий.
Андрій Малишко: коротка біографія
Андрій Самійлович Малишко (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970) – український поет, перекладач, журналіст, літературний критик і громадський діяч. Переважно Малишко писав вірші, пісні та поеми й є автором близько 50 поетичних збірок. Частину доробку письменника становлять твори обов’язкової для того часу радянської тематики про дружбу народів, робітничий клас тощо.
Ще одним неприємним фактом біографії Андрія Самійловича є його публічна критика патріотичного вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну», який він вважав проявом націоналістичної ідеології. Водночас і сам Малишко писав не лише про колгоспників. Взяти хоча б рядок його вірша «Україна моя», який викарбуваний на пам’ятнику:
Україна моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти!
Андрій Малишко
Пісня про рушник
Найвідомішим твором Андрія Малишка є «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»), яку всі ми добре знаємо. Навіть не сумніваємося, що в глибині душі ви її проспіваєте, а не просто прочитаєте 🎶.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Андрій Малишко
Андрій Малишко та Любов Забашта
У 1956 році Андрій Малишко одружився з поетесою Любов’ю Забаштою, уродженкою міста Прилуки, де їй встановлено пам’ятник. Творче подружжя мешкало в київському будинку письменників «Роліт», а згодом були поховане на Байковому кладовищі.
Легенда про Кия, Щека, Хорива та Либідь
Це один із найвідоміших київських пам’ятників, який присвячений засновникам Києва. За легендою столицю в 482 році заснували брати Кий, Щек і Хорив та їхня сестра Либідь.
І були три брати, одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зоветься Щекавиця, а Хорив — на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок, і назвали його Київ.
— Нестор Літописець, Повість минулих літ