Книшовий меморіально-парковий комплекс (м. Бориспіль)

Ніжин – це районний центр Ніжинського району Чернігівської області з населенням орієнтовно 70 тисяч осіб (станом на 2017 рік), що робить його другим за чисельністю населення містом області. Достовірної інформації про дату походження міста немає. У Повісті временних літ згадується місцевість «Нежатина Нива», де в 1078 році відбулася кровопролитна битва, і часто саме від цієї дати починають відлік історії міста. У 1135 році згадується городище Ніжатин, а в 1147 Уненіж, і за однією з версій, ці городища розташовувалися на території сучасного Ніжина, але під час монгольської навали були повністю знищені.

У 1618 році згідно з Деулінським перемир’ям Ніжин увійшов до складу Речі посполитої, яка почала активно розвивати та укріплювати нове поселення на кордоні з Московським царством. Уже в 1625 році польський король Сигізмунд III надав місту Магдебурзьке право. Знаходячись на перетині великих міст Ніжин поступово набуває статусу важливого центру торгівлі.

У другій половині 17 століття у Ніжині з’являється грецька громада. У 18 століття греки вже складали майже 7% від населення міста. Вони мали свої храми, навчальні заклади, магазини, готелі, магістрат і суд. Більшість цих споруд можна побачити й сьогодні. Виникнення такої незвичної громади було пов’язане з грецькими купцями, які через високий торговий потенціал Ніжина та надання їм Богданом Хмельницьким у 1657 році торгових привілеїв почали оселятися в місті.

Миколаївський собор – це одним із перших храмів виконаних у стилі українського бароко. Точна дата будівництва невідома, можна зустріти 1653, 1655, 1658 та 1668 рік. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участі братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками. Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України.

У 1754, 1773 та 1797 році храм зазнав чималих руйнувань унаслідок пожеж. У другій половині ХІХ століття Миколаївський собор перебудували, після чого він втратив частину декору та була змінена форма бань.

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів була велика загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації. Проте, через внутрішні перепони почалася вона лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням вернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.

Миколаївський собор – це одним із перших храмів виконаних у стилі українського бароко. Точна дата будівництва невідома, можна зустріти 1653, 1655, 1658 та 1668 рік. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участі братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками. Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України.

У 1754, 1773 та 1797 році храм зазнав чималих руйнувань унаслідок пожеж. У другій половині ХІХ століття Миколаївський собор перебудували, після чого він втратив частину декору та була змінена форма бань.

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів була велика загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації. Проте, через внутрішні перепони почалася вона лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням вернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.

Миколаївський собор – це одним із перших храмів виконаних у стилі українського бароко. Точна дата будівництва невідома, можна зустріти 1653, 1655, 1658 та 1668 рік. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участі братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками. Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України.

У 1754, 1773 та 1797 році храм зазнав чималих руйнувань унаслідок пожеж. У другій половині ХІХ століття Миколаївський собор перебудували, після чого він втратив частину декору та була змінена форма бань.

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів була велика загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації. Проте, через внутрішні перепони почалася вона лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням вернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.

Миколаївський собор – це одним із перших храмів виконаних у стилі українського бароко. Точна дата будівництва невідома, можна зустріти 1653, 1655, 1658 та 1668 рік. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участі братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками. Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України.

У 1754, 1773 та 1797 році храм зазнав чималих руйнувань унаслідок пожеж. У другій половині ХІХ століття Миколаївський собор перебудували, після чого він втратив частину декору та була змінена форма бань.

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів була велика загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації. Проте, через внутрішні перепони почалася вона лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням вернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.

Миколаївський собор – це одним із перших храмів виконаних у стилі українського бароко. Точна дата будівництва невідома, можна зустріти 1653, 1655, 1658 та 1668 рік. Збудували його на кошти ніжинських козаків за участі братів Івана та Василя Золотаренків, які в той час були полковниками. Вважається, що цей хрещатий п’ятибанний собор став прототипом для великої кількості храмів Лівобережної України.

У 1754, 1773 та 1797 році храм зазнав чималих руйнувань унаслідок пожеж. У другій половині ХІХ століття Миколаївський собор перебудували, після чого він втратив частину декору та була змінена форма бань.

На початку 1930-х років храм закрили та почали використовувати як склад. Також за радянських часів була велика загроза його повного знищення, але, на щастя, цього не сталося. У 1957–1966 роках під керівництвом архітекторки Маріонiли Говденко дослідили споруду та підготували проєкт реставрації. Проте, через внутрішні перепони почалася вона лише в 1980-х роках. Під час реставрації баням вернули первісну форму. У 1990 році храм відновив свою діяльність.