Ніжин – грецькі храми, Гоголь та огірки

Встановлення пам’ятника

Пам’ятник Андрію Малишку встановили в 2016 році на території парку Андрія Малишка. Автори роботи – скульптор Роман Захарчук і архітектор Леонід Малий.

Андрій Малишко: коротка біографія

Андрій Самійлович Малишко (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970) – український поет, перекладач, журналіст, літературний критик і громадський діяч. Переважно Малишко писав вірші, пісні та поеми й є автором близько 50 поетичних збірок. Частину доробку письменника становлять твори обов’язкової для того часу радянської тематики про дружбу народів, робітничий клас тощо.

Ще одним неприємним фактом біографії Андрія Самійловича є його публічна критика патріотичного вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну», який він вважав проявом націоналістичної ідеології. Водночас і сам Малишко писав не лише про колгоспників. Взяти хоча б рядок його вірша «Україна моя», який викарбуваний на пам’ятнику:

Україна моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти!
Андрій Малишко

Пісня про рушник

Найвідомішим твором Андрія Малишка є «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»), яку всі ми добре знаємо. Навіть не сумніваємося, що в глибині душі ви її проспіваєте, а не просто прочитаєте 🎶.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Андрій Малишко

Андрій Малишко та Любов Забашта

У 1956 році Андрій Малишко одружився з поетесою Любов’ю Забаштою, уродженкою міста Прилуки, де їй встановлено пам’ятник. Творче подружжя мешкало в київському будинку письменників «Роліт», а згодом були поховане на Байковому кладовищі.

Легенда про Кия, Щека, Хорива та Либідь

Це один із найвідоміших київських пам’ятників, який присвячений засновникам Києва. За легендою столицю в 482 році заснували брати Кий, Щек і Хорив та їхня сестра Либідь.

І були три брати, одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зоветься Щекавиця, а Хорив — на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок, і назвали його Київ.

— Нестор Літописець, Повість минулих літ